Всі відомі екстремали, відповідаючи на запитання, навіщо вони це роблять, кажуть приблизно одне й те саме: «Не можу жити без ризику», «Нічого не в силах вдіяти з собою, весь час тягне в гори / стрибнути звідкись / подолати на Рафт пороги ще й на цій річці», «У порівнянні з цими відчуттями звичайне життя здається прісним». Наче щось усередині цих людей не дає їм отримувати задоволення від менш небезпечних речей: повернувшись після чергової пригоди, дуже скоро вони починають нудьгувати і сумувати за гострими відчуттями. І, здається, наука розібралася, що саме змушує любителів екстриму знову і знову ризикувати життям. По-перше, їхнє прилежне ядро влаштоване інакше, ніж у обережних або навіть сміливих людей: у ньому нижче щільність дофамінових рецепторів. Екстремалам недостатньо стимулів, які вони отримують у повсякденному житті: для того, щоб «запустити» систему заохочення, людям з низькою щільністю рецепторів потрібне серйозніше струс. І саме тому вони регулярно вирішуються на перспективні відчуття, але очевидно небезпечні заходи.
Друга можлива причина потягу до екстремальних видів спорту, а заразом і азартних ігор – недостатня збудливість рецепторів. У 2016 році вчені зі Стенфорда продемонстрували, що, штучно підбадьорюючи мляві дофамінові рецептори схильних до ризикованих вчинків щурів (так-так, це не тільки людська риса), можна «переконати» їх поводитися розумніше. Тварин садили в клітку з двома важелями: натискаючи їх, гризуни отримували солодку воду. На «замовлення» з першого важеля звірам завжди видавали середню порцію. Коли вони давили на важіль номер два, порція була помітно меншою, але іноді щурам діставалася гігантська доза розведеного сиропу. Як і очікувалося, більшість звірів воліли не ризикувати і вибирали не надто великий, проте гарантований профіт – і за мить до того, як вони натискали на важіль, у їхньому ядрі активувалися дофамінові нейрони. Але деякі тварини наполегливо тиснули на другий важіль, який майже завжди приносив жалюгідні краплі сиропу, але зрідка обдаровував королівською порцією – при цьому нейрони в їхньому прилеглому ядрі «мовчали».
Використовуючи тонке оптоволокно та слабкий струм, дослідники стимулювали неактивні нейрони ризикових щурів саме тоді, коли вони вибирали, на який важіль натиснути, – і, диво, тварини перестали звертати увагу на педаль номер два і спокійно задовольнялися середньою порцією щурячого «Ситро».
Як переконання стає несвідомою фантазією
Переконання – це думка чи ідея, яку ми вважаємо вірною. Несвідома фантазія — це фантазія, яка відбувається в нашій голові, але про яку ми не усвідомлюємо.
Перетворення переконання на несвідому фантазію може відбуватися у різний спосіб. Один із них — це використання процесу заміщення. Прикладом процесу заміщення може бути ситуація, коли людина має переконання у тому, що вона може літати. Він може уявляти собі, як він літає уві сні, але при цьому усвідомлювати, що це лише його уява. Поступово, завдяки повторенню цих фантазій та посиленню їх у пам’яті, вони стають все більш яскравими та реалістичними.
Інший спосіб перетворення переконання на несвідому фантазію – це використання техніки експозиції. Ця техніка полягає в тому, щоб поступово посилювати досвід, пов’язаний з переконанням, наприклад через багаторазове повторення або посилення емоційної реакції на цей досвід. Наприклад, людина може переконати, що вона може спілкуватися з людьми. Він може проводити багато часу один, уникати спілкування з іншими або боятися проявити свої емоції. Поступово, через експозицію (повторення цього досвіду), цей страх спілкування може стати менш вираженим, і людина почне почуватися комфортніше при спілкуванні з іншими людьми. Важливо, що перетворення переконання на несвідому фантазію — це тривалий процес, який потребує часу та зусиль. Він може зайняти кілька сесій психотерапії чи навіть місяців, залежно від складності проблеми.
Інший спосіб — це повторювати переконання знову і знову. Чим більше ми повторюємо переконання, тим більше воно стає частиною нашого несвідомого. Крім того, можна перетворити переконання на несвідому фантазію візуалізувавши його. Коли ми візуалізуємо переконання, ми фактично створюємо уявну картину того, як це переконання проявляється у нашому житті. Чим яскравіше ми візуалізуємо переконання, тим більше воно стає частиною нашого несвідомого.
Ось кілька порад, як перетворити переконання на несвідому фантазію:
- Повторюйте переконання знову і знову. Чим більше ви повторюєте переконання, тим більше воно стає частиною вашого несвідомого. Ви можете повторювати переконання вголос, про себе чи в думках.
- Візуалізуйте переконання. Коли ви візуалізуєте переконання, ви фактично створюєте уявну картину того, як це переконання проявляється у вашому житті. Чим яскравіше ви візуалізуєте переконання, тим більше воно стає частиною вашого несвідомого.
- Дозвольте собі вірити в переконання. Важливо дозволити собі вірити у переконання. Якщо ви не вірите в переконання, воно ніколи не стане частиною вашого несвідомого.
Будьте терплячі. На перетворення переконання на несвідому фантазію може знадобитися деякий час. Не турбуйтеся, якщо ви не побачите результатів відразу. Просто продовжуйте повторювати переконання, візуалізувати його та дозволяти собі вірити в нього.
Добавить комментарий