Дуже можливо, що в голові двох любителів бейсджампінгу, які стоять на краю трампліна, встановленого на Останкінській вежі, і збираються сиганути звідти з парашутом (це єдиний високий об’єкт у розвинених країнах, з якого можна стрибати легально), працюють різні механізми, але підсумок один. Їхнє прагнення зробити смертельно небезпечний стрибок сильніше за голос розуму, який небезпідставно попереджає, що наслідки можуть бути не дуже.
Так само діють підлітки, які знаходять, як зламати собі шию, навіть дорогою за хлібом. І якщо у дорослих екстремалів нехтування інстинктом самозбереження часто пов’язане з генетичними особливостями, схоже, що безрозсудна поведінка Homo sapiens від 12 до 18 років пояснюється тим, що їхній мозок зазнає планових вікових змін.
Дослідження на щурах показали, що в період статевого дозрівання у стріатумі (частина системи заохочення, де проходить багато дофамінових «доріжок») і прилеглому ядрі виробляється величезна кількість дофамінових рецепторів: їх на 30-45% більше, ніж у мозку дорослих. Пізніше зайві рецептори знищуються — цей процес називається прунінгом, і за такою схемою дозрівають багато відділів мозку. У людей, з очевидних причин, складніше порівнювати число рецепторів у мозку у різному віці, але дослідження на загиблих підтверджують, що, наприклад, у дітей та підлітків їх набагато більше, ніж у дорослих.
Підвищена щільність дофамінових рецепторів у системі заохочення разом із недозрілою префронтальною корою (як ви пам’ятаєте, вона закінчує розвиватися приблизно до 20 років) змушують підлітків приймати неадекватні рішення. Що саме працює не так, до кінця неясно. За однією з теорій, мозок молодих істот гіперчутливий до дофаміновим сигналам і надмірно бурхливо реагує на будь-яке подразнення. За іншою теорією, все рівно навпаки, і система заохочення молодих людей недостатньо чутлива до дофаміну, тому підліткам потрібні серйозніші стимули, ніж старшим людям.
Але яка б із версій не виявилася в результаті правильною, очевидно, що за внутрішнім змістом голови підлітки відрізняються від дорослих чи не більше, ніж зовні. А оскільки система заохочення бере участь в оцінці всіх дій, не варто дивуватися, що молоді люди так спритно перетворюють будь-яку нешкідливу ситуацію в потенційно небезпечну. Більше того, через іншу будову мозку підлітки легше «підсідають» на все, що завгодно — від сигарет і спиртного до комп’ютерних ігор.
Переконання vs Несвідомі фантазії у підлітковому віці
Несвідомі фантазії та установки – це два різні поняття, хоча вони часто пов’язані між собою.
Несвідомі фантазії — це думки, бажання та образи, які знаходяться в нашій підсвідомості і можуть не усвідомлюватись нами повністю. Вони формуються ще в дитинстві та можуть мати сильний вплив на наше життя. Несвідомі фантазії можуть включати різні елементи, такі як наші дитячі травми, бажання бути коханим або відповідати певним стандартам.
Установка — це більш усвідомлене переконання чи ставлення до чогось. Установка формується під впливом суспільства, культури та досвіду життя людини. Вона може бути пов’язана з певними цінностями, нормами поведінки та очікуваннями інших людей. Встановлення може впливати на те, як ми сприймаємо світ навколо нас і як ми діємо у різних ситуаціях.
Таким чином, несвідомі фантазії є частиною нашої підсвідомості, а настанова — це більш усвідомлене ставлення чи переконання, яке ми маємо стосовно чогось. Вони можуть впливати на нашу поведінку та сприйняття світу, але не завжди усвідомлюються нами.
Трансформація несвідомих фантазій
Зміна несвідомих фантазій може бути складним завданням, але можливо за допомогою різних методів та технік. Один із способів — це використання вільних асоціацій, коли пацієнт починає говорити все, що спадає йому на думку без цензури. Це дозволяє виявити приховані думки та бажання, які можуть бути пов’язані з негативними емоціями чи травмами. Інший спосіб — це використання методу активного слухання, при якому терапевт активно ставить питання і намагається зрозуміти точку зору пацієнта на певну ситуацію чи проблему. Це допомагає пацієнтові висловити свої почуття та емоції більш точно та ефективно.
Також можна використовувати метод перенесення, у якому пацієнт переносить свої попередні переживання на поточну ситуацію. Терапевт може допомогти пацієнтові усвідомити ці переноси та працювати над тим, щоб вони не впливали на його поведінку. Важливо пам’ятати, що зміна несвідомих фантазій потребує часу та терпіння з боку терапевта та пацієнта. Чим більше ви працюватимете разом, тим швидше ви зможете досягти бажаного результату.
Ефективність різних методів може залежати від конкретної ситуації та індивідуальних особливостей пацієнта. Однак, деякі методи можуть бути ефективнішими для зміни несвідомих фантазій, ніж інші. Наприклад, активне слухання може бути дуже корисним інструментом виявлення прихованих бажань і думок. Воно також може допомогти пацієнтові точніше визначити свої емоції та переживання. Метод перенесення може бути ефективним, особливо якщо він застосовується правильно. Пацієнт може переносити свої минулі переживання на поточну ситуацію та усвідомлювати їхній вплив на свою поведінку. Загалом вибір методу залежить від цілей терапії та потреб конкретного пацієнта. Важливо обговорити всі можливі варіанти з терапевтом та вибрати той, який найкраще відповідає вашим потребам.
Добавить комментарий