В. Хесле писав з приводу кризи ідентичності: «Зробити кризу явною, зізнатися собі в подальшій неможливості ідентифікувати себе зі своєю самостю, — важливий крок до подолання кризи ідентичності». Один з основоположників теорії ідентичності Е. Еріксон стверджував, що в процесі набуття ідентичності повинні об’єднатися три взаємопов’язані сфери: суб’єктивно-психологічна, як відчуття просторово-тимчасового континууму; особиста, як звички та особливості характеру, що надають суб’єкту унікальності; соціальна, як ті ролі, які виконуються всередині спільноти. Якщо об’єднання цих сфер не відбувається, то набуття ідентичності стає неможливим і настає криза ідентичності.
Криза ідентичності характеризується суб’єктивним відчуттям «гострого дискомфорту», сплутаності, «дифузності» ідентичності, поведінковими та характерологічними розладами, а також відмовою від власної ролі, необхідної для участі у суспільному житті, або недостатнім її визнанням. Сьогодні мільярди людей на Землі живуть із відчуттям, що, незважаючи на дароване глобалізацією підвищення комфорту життя, історичний ґрунт йде з-під їхніх ніг. Звідси – пошук втраченого коріння, загострена увага до своєї ідентичності, прагнення зберегти її всупереч потужному тиску Заходу.
Глобалізація трансформує не лише економічні та політичні відносини. Змінюється світогляд людини, внаслідок цього виникають ідеологічні та культурні конфлікти, зростає психологічна напруга та світоглядна незадоволеність. «Мабуть, головний наслідок глобалізації полягає у переході до нового типу суспільства постмодерну, заміні зв’язків, що традиційно склалися, між людьми на безособові, функціональні відносини, і це неминуче веде до розпаду колишніх соціальних і духовних цінностей. Відбувається розпад колективних та особистих зв’язків, загальнозначимих цінностей».
Багато людських пороків і негативних якостей є по суті появою кризи ідентичності. Це депресивні стани та апатії, залежність різного виду: алкоголізм, наркоманія, ігроманія, «комп’ютерна залежність»; безпорадність, інфантилізм, комунікативна та емоційна неспроможність; прагнення втекти від реальності, вияв жорстокості, владності; нігілізм, сексуальні збочення та інші. Криза ідентичності стала загальнолюдською проблемою саме в епоху глобалізації. У наші дні проблем, пов’язаних із осмисленням ідентичності та її кризи, стає ще більшою.
«Сучасні засоби масової інформації та інформаційні системи, становлення інформаційного суспільства порушують межі, системні властивості статі, класу, етносу, релігії, національності, субкультури. Вони руйнують колишні соціальні інституції, що формували ідентифікаційний процес. Технологічні спеціалізації, моральна безвідповідальність, глобальні комунікації, ядерна загроза, переоцінка ролі статі, експерименти з генними кодами створюють умови для паніки щодо ідентичності, в якій сучасна людина може втратити не лише свої соціальні, а й біологічно видові властивості».
Причинами кризи індивідуальної та колективної ідентичності є заперечення символів, розпад колективної пам’яті, представленої традиціями; втрата віри у загальне майбутнє; дисгармонія між описовим та нормативним образами себе; перервність історії; невідповідність між уявленням культури про саму себе та її образи та в інших культурах; почуття неповноцінності щодо досконалішої культури. А. Тоффлер, американський філософ-футуролог, зауважив: «Мільйони індивідів напружено шукають свою ідентичність або якусь магічну терапію, що полегшує возз’єднання їх особистості, щоб перемогти хаос, внутрішню ентропію, сформувати власний порядок». Ще одним виявом масової культури стала так звана віртуалізація суспільства. Віртуальне середовище істотно впливає формування нових універсальних цінностей людини і суспільства. «Віртуальне простір є принципово новий феномен у житті, що генерує свої власні закони, систему цінностей, спосіб життя і філософію».
Віртуальна реальність дозволяє людині вибирати ті статуси, які вона хоче, забезпечуючи певну свободу від форм соціального, що склалися. Створюється своєрідна віртуальна ідентичність людини, характеристикою якої стає довільне формування віртуального імені, статусу, тіла, психіки, звичок. «Індивід може симулювати належність до будь-якої соціальної спільності та за рахунок цього радикально розширювати сферу можливих взаємодій.
Співтовариства такого роду існують до тих пір, поки їх члени продовжують підтримувати образи, що залучили їх один до одного – сконструйовані ідентичності, які завжди залишаються симуляціями соціально реальної ідентичності, тобто ідентичності, інституційно визначеної статтю, віком, сімейним, професійним, освітнім статусом і. Наслідком цього процесу є загроза втрати свого реального соціального «Я» шляхом перенесення самореалізації та самоідентичності в кіберпростір, «розривається цілісність та єдиність картини світу суб’єкта, викликаючи кризу всіх форм ідентичності (особистісної, соціальної, культурної), що проявляється у нагальній необхідності поєднати, усунув , існуючі протиріччя».
Добавить комментарий